Осінні пригоди

ТЕМА: Осінні пригоди у нашому парку МЕТА: Ознайомити учнів з осінніми змінами в природі. Вчити спостерігати за барвами, звуками осінньої природи ,знаходити дивне, казкове у звичайному, складати казки, розповіді за власними враженнями. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Міський парк. ХІД УРОКУ 1. Виразне читання віршів про осінь з метою створення емоційного настрою, активізації чуттєвого і слухового сприйняття, уяви, збагачення образної лексики. ― Яка зараз пора року? ― Як називають осінь? (Чарівницею, золотою, щедрою, багатою, золотокосою). ― Які вірші ви знаєте про осінь? Ясне сонце не гріє, Холодок повіва. Засихає, жовтіє На узліссі трава. Осипаються клени, Листя з дуба летить… Лиш ялинка зелена Серед лісу стоїть. Г. Бойко. ― Якими барвами розмалювала художниця - осінь дерева, трави? Що вабить око в осінньому лісі? Що навіває сум? Хто в хустинці червоненькій Став у лісі між дубів? Може дівчина маленька Назбирать прийшла грибів? Ні, не дівчина там стала. Горобина виросла, Ту хустину гаптувала Щедра осінь золота. М. Познанська. ― Чому поетеса називає горобину дівчинкою у червоній хустинці? 2. Колективні спостереження за природою в осінньому парку. ― Ми прийшли до парку, щоб знайти і розглянути осінні пригоди. Хто з вас спостережливий, той відразу помітить щось незвичайне. Тільки домовимось один одному не заважати. Ось поряд стоять клени. Вони вже роздарували свої листочки. Всім дали: вітрові, землю - матінку укрили, їжачку на постіль кинули. А самі що тепер роблять? (Сплять солодким сном). Чому ж дерева не ростуть узимку? (Бо в них немає листочків. Узимку вони всі померзнуть). А осьде ялинка росте. Чому вона не скидає свого вбрання і в морози? (Бо в неї не листочки, а голочки вони морозу не бояться. І зима відразу вдягає на них білу шубу і білі рукавички). ― Діти, чи чуєте ви, наче хтось вистукує? Давайте тихенько підемо на цей стук. Що робить дятлик? (Лікує дуба. Білочці хатку будує. Гострить свій дзьоб, шукає собі їжу). Що ж не будемо йому заважати. Ходімо далі. А хто із вас знає, де живе білочка? (Йдемо до дупла, до хатинки білочки). Що цікавого ви тут побачили? (Ось із горішка шкарлупки. А ось лусочки із шишок. Біля дупла висять грибочки. А де ж білочка? (Десь гуляє, бігає по парку ,займається роботою). Тепер розійдіться по парку, можливо, ще якісь цікаві пригоди побачите. ― Тільки ходіть обережно, щоб не сполохати пташину чи звірка. ― Я бачив, як із дупла вилетіла синичка. Це вона, мабуть, зимувати зібралася. Тут близько дитячий садок, підгодовуватимуть її діти. ― Давайте поспостерігаємо за нею. Тихенько зупиніться подалі від дерева. (Незабаром синичка повернулася. У її дзьобику була пір’їна). ― Чим зайнята синичка? (Утепляє собі гніздечко. Порядкує у своєму будиночку). Не будемо їй заважати. Підемо далі. А онде на дереві дві сойки сидять. Про що вони зараз думають? (Вони радяться, як зиму пережити). ― Ви вже й самі переконалися, як багато цікавого можна побачити в парку. А в кого з вас є щось подібне дома? (Я бачила їжачка. Він укачався в листячко і швидко кудись побіг. Коли я до нього підійшла, то він скрутився клубочком). Чому ж він скрутився клубочком? (Злякався. Щоб я йому не заважала). ― Для чого йому листочки? (Він собі постіль готує, щоб узимку тепло було спати. Листочками він лікується). ― А в мене під вікном синичка з’явилася. Я їй сальця повісив. Вона охоче клювала його. А потім ще й подруг привела. Швидко склювали все сальце. 2. Підсумок уроку. 3. Домашнє завдання. ― Діти, вдома ви ще поспостерігаєте за осінніми пригодами. Уявіть, що дерева, птахи, звірі розмовляють. Складіть казки про осінні пригоди. (На наступному уроці діти пишуть розповіді: 1 варіант ― самостійно, 2 ― за опорною схемою. Потім виконують малюнки до свого твору. В ході колективного обговорення визначають, кому з товаришів вдалося найцікавіше розповісти про осінні пригоди; добирають найбільш влучні заголовки, обґрунтовують їх ,знаходять пропуск важливого у змісті, невиправдані повторення, заміняють їх синонімами.) ― Послухайте твір. Як його можна назвати? У моєму садочку на старій груші є шпаківня. Шпачки вже відлетіли. Та недовго пустував будиночок. Прилетіли синички і захотіли в ньому поселитися. А горобчики і собі захотіли там жити. Почали сваритися. Цвірінчать на весь садок. А синичка сіла у гніздо і не пустила горобців. Тепер там живуть синички. Я ще їм годівничку зробив. ― Які слова повторюються? (Захотіли). ― Перебудуйте речення про горобчиків, щоб у ньому не вживалось слово захотіли. (Горобчики й собі задумали так жити ). ― Послухайте ще розповідь. Як її закінчити? У моїх сусідів живе у великому гнізді сім’я лелек. Цілий день вони десь літають, а ввечері з’являються до свого гнізда. Вчора сиділи вони в гнізді. Побачили, як у небі пролітали їхні родичі ― лелеки. Знялися над хатами наші друзі. Зробили два кола і полетіли доганяти інших. А ми з сестричкою побажали їм щасливої дороги. ― Послухайте 2 розповіді. Як їх назвати? ♦ Під вікном у нас росте великий горіх. Одного разу сиджу біля вікна. Раптом на дереві щось швидко забігло рудувате. А потім по гілочці підбігло до вікна і здивовано заглядає в хату. То була маленька рудувата білка. Я боялася поворухнутися. А вона глянула на мене і відразу чомусь утекла. Вискочила я на подвір’я, шукала - шукала її, та так і не знайшла. Аж сумно стало. ♦ Пішов сьогодні я у садок. Там лежала купка листя. Я хотів його зібрати в мішок, щоб винести. Та раптом чимось уколовся. Обережно розгріб листячко. Там згорнувся клубочком їжачок. На голочках у нього листячко понаколювалося. Він повільно і наче незадоволено попрямував із садочка. А я пожалкував, що потривожив його сон. ТЕМА: Як дерева до зими готуються МЕТА: вчити учнів уважно спостерігати за змінами в природі, з’ясувати причини листопаду та зміни забарвлення листя; розвивати вміння встановлювати причинно - наслідкові зв’язки. Розширювати знання учнів про дерева як частину живої природи. Виховувати любов до природи, прагнення її оберігати. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: гай поблизу школи, шкільний майданчик. ХІД УРОКУ 1. Організований вихід на шкільний майданчик. 2. Вступна бесіда. ― Ми прийшли в один із мальовничих куточків нашої школи. Буваємо тут щодня в різні пори року, спостерігаємо за змінами в природі. Подивіться і скажіть, з чого видно, що зараз осінь? Яке небо? Хмари? (Сонце не так гріє, як влітку, стало холодно. Опадає листя на деревах. Жовтіє трава. Небо похмуре, сіре, холодне, непривітне. Хмари важкі, сірі, свинцеві). ― А яке сонечко, коли вирветься із полону хмар? (Привітне, лагідне, ласкаве. Як вигляне із-за хмар, то навкруги іскриться золотом). ― Відгадайте загадку: В них багато є роботи, Хоч стоять вони весь час. Від дощу чи від спекоти Захистять, врятують нас. Не лягають спать ніколи, На ногах вони одвік. Не бояться плину рік, Ні завій, ні вітру реву. Хто ж вони такі? (дерева) ― Пригадайте, якими ви бачили дерева влітку і якими вони стали восени? Чому ? Який місяць так похазяйнував? (Це жовтень ― вередун. Не завжди дружить він із сонечком, а значить, і з теплом, ховається кудись, тільки подих його чути прохолодний. Іноді прижене звідкілясь велику хмару. Затулить вона сонечко і бризне на землю холодним осіннім дощем). ― Як відчувають цей подих жовтня дерева? (Вони сумують, борються з примхами вередуна ― жовтня, і скидають на землю своє листячко). Як про це сказано у віршах? Золотий листопад О . Ющенко Довго листя зеленіло, Багрянисте, хороше А тепер позолотіло. Наче полум’я гори, Знаєш це чому? Дивись, ― Щоб і в зимову порошу В листя промені влились! Ми згадали кольори. Золоте і червонясте, ― А куди ви несете Що очей не відвести… Листя жовто – золоте? – Все ж йому судилось впасти Ми питаємо вітрів, ― Із вершечка з висоти. Лиш гудуть. Не чути слів. Золотий листопад… Побіжімо швидко в сад! Листочки – парашутики, Як стомлені пташки, Летять і опускаються На трави і стежки. Листочків – парашутиків У лісі не злічить ― Та осінь опускається, Бо хоче відпочить. 3. Повідомлення теми і мети уроку. ― Сьогодні ми поговоримо про те, як дерева готуються до зими, як природа дбає про рослини. Навчимося також розпізнавати дерева. Ви будете моїми помічниками, адже серед вас є екскурсоводи, поети, казкарі, народознавці. Ото ж, рушаємо в подорож до живої природи! 4. Засвоєння нового матеріалу. Група «Горішок» приводить учнів до горіха. 1 учень. Відгадайте: У зеленім кожушку, В кістяній сорочці, Я росту собі в гайку. Всім зірвати хочеться. (Горіх) 2 учень. Я хочу повідомити, що горіх ― високе могутнє дерево з розлогою кроною, яке досягає іноді 35м заввишки. Стовбур товстий і гіллястий, вкритий сіруватою корою, з повздовжніми тріщинами. Листки великі. Гілки з 7 – 11 листочками. Верхній листочок найбільший. Плоди зверху покриті зеленою оболонкою, а внутрішня оболонка ― дерев’яниста, світло - коричневого кольору. 3 учень. Деревина горіха міцна, тверда, добре обробляється та полірується. З неї виробляють меблі, фанеру, музичні інструменти. Горіх має лікувальні властивості. Листочки, плоди і тверду оболонку використовують для лікування ран, запальних процесів горла, шкіри. Надзвичайно корисне і насіння горіха. Група «Каштан». ― А що це за дерево? На дереві гойдається, Жупан колючий має. На літо одягається, А восени скидає? (Каштан). 1 учень. Кінський каштан ― красиве дерево заввишки 30м, з товстим стовбуром, покритим темно – бурою потрісканою корою. Листки великі, яйцевидні, схожі на розчепірені пальці із зубчиками по краях. Це декоративна рослина, яка дуже любить світло. В травні квіти каштанів нагадують свічки. До них прилітають бджоли. Мед з каштанів прозорий, світлий, рідкий і дуже смачний. Плоди поїдають свині, корови, коні. З насіння каштанів виготовляють крохмаль, а деревину використовують для виготовлення фанери, у різьбярській справі. Оберігайте ці дерева, адже вони є окрасою парків, скверів, площ, бульварів. 2 учень. Каштанчик Посіріле шепче листя, Ходить осінь молода, А малий каштан в колисці, Нишком звідси вигляда. Парашутик хоче мати І на землю полетіть. Я б могла його зірвати, Та поколе – заболить. С. Дзюба ― Горіх та каштан ростуть поряд. Як ви думаєте, чи добре їм разом? Група «Акація». 1 учень. Тепер підійдемо до акації, яка росте неподалік. Акація ― дерево заввишки 15-30м. Цвіте у травні - червні. Широко розповсюджена по всій Україні. Це декоративна рослина ― медонос: Коли акації цвітуть, У вулик бджоли мед несуть. Її квітки застосовують для лікування простуди, а деревину – у промисловості. Учитель. ― Зверніть увагу на колір листя горіха, каштана, акації. Що ви помітили? Чому він змінився? Чи всі дерева і кущі змінили колір листя? Листопад ― це пристосування рослин до холодної зими. Без листя легше переносяться морози. Адже з похолоданням коренева система всмоктує все менше вологи, а випаровування листка дуже велике. Щоб зменшити його, дерева й скидають листя. Дереву ніхто не говорить, коли треба скидати листя. Коли наближається осінь, листя змінює свій колір. Кожне дерево змінює його ніби годинник: • у серпні з’являються золоті листочки у берізки і липи; • у вересні червоніє листя горобини, в кінці вересня одягає жовтий і яскраво – червоний колір осика; • в перших числах жовтня одягається у золото гострий клен. ― Хто ж забарвлює листя? У зеленому листі міститься хлорофіл ― зелений барвник. Восени зелені зернятка хлорофілу руйнуються, а жовтий пігмент зберігається. Від цього листя жовтіє, адже восени рослини менше отримують світла. Хлорофіл вдень руйнується, не встигає відновитись за ніч. Але восени листя не лише жовтіє, а й червоніє. Крім хлорофілу в листках є речовини : • ксантофіл ― речовина жовтого кольору; • каротин ― речовина жовтогарячого кольору; • антоціан ― речовина червоного кольору. ― Ви, мабуть, помітили, що яскравість осіннього листя залежить від погоди. Якщо осінь затяжна, дощова ― листя від надмірної вологи стає невиразним, тьмяним. Якщо холодні ночі чергуються з ясними сонячними днями, то й фарби яскраві. Група «Клени». 1 учень. Різьблені листочки клена Дуже гарні восени. Жовті, бурі і зелені, Притягають нас вони. 2 учень. Клен гостролистий ― красиве дерево, особливо осінньої пори. Широкі, красиві листочки жовтого та багряного кольору, стовбур гладенький. Багато кленів у парках, садах. Цікаве насіння у клена, воно розноситься вітром, ніби на парашутиках. Клен потребує родючих ґрунтів, вологолюбний, холодостійкий. Може жити до 200 років. 3 учень. Вкривається багрянцем клен. Він стоїть замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо вронить свій різьблений лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого листя. 4 учень. Ви погляньте на ті крони: Наче полум’я ― червоні! А недавно ж це було: Тут від зелені гуло! Ні, це не горять дерева: Відцвіт листя ― наче мрева! Різнобарвно падолист Пофарбує кожен лист. Вітер злий дощем шмигає, Із дерев плащі зриває. Голе гілля до весни Колисати буде сни. Міхал Нявка. 5 учень. Я хочу розповісти казку В.Сухомлинського «Немов крило вивільги». Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинилися біля високого клена. Посідали. Яка краса відкривалася перед нами! Стоїть клен у яскравому барвистому вбрані, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять. ― Дивіться, діти: клен заснув. І сниться йому все, що бачив од весни до осені. Ось жовтий листочок ― мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам’ятав. А як заснув, то й пригадав весну ― листочок його й пожовтів. ― А там, бачите, листочок ― мов світанкова зоря ― рожевий і ласкавий. А цей ― як вечірня заграва на вітряний день. На цій гілочці ― яскравий та ловкий , немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося кленові її крило. Ми принишкли й замилувалися красою. Наче боялися потривожити чарівний сон клена. Група «Дубок». 1 учень. Дуб ― довговічне дерево. Воно живе 400 -1000 років. Це могутнє дерево з шатроподібною кроною, міцними гілками, товстим стовбуром. Кора темно-сіра, товста, з поздовжніми тріщинами. У молодих дерев кора сіра гладенька. 2 учень. Плоди дуба ― жолуді. Їх поїдають сойки, свині, миші. Деревина в нього щільна, важка, міцна, стійка проти загнивання. З неї виготовляють кораблі, меблі, шпали, паркет. 3 учень. Дуб міцний, завжди поважний І привітний, наче дід. Ти вивчай його уважно: Силу цю любити слід! Як спаде вбрання барвисте, Кожна гілка, мов кілок. А поглянь, дубове листя Не опало із гілок! 4 учень. Стоїть могутній велетень, Його ти не ламай. А прийде місяць вересень ― То жолуді збирай. 5 учень. Листя з дуба не поспішає осипатись. Тугий бронзовий лист ще шелестітиме на кроні всю зиму. Хоч листя майже все мертве, воно тримається довго, опадає тільки навесні, перед тим, як розкриваються бруньки і почнеться проростання молодого листя. 6 учень. Дуб здавна користувався у народі глибокою шаною. Ще стародавні слов’яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. 7 учень. А ось декілька народних прикмет: - Не скинув листя дуб ― буде люта зима; - Багато жолудів на дубі ― чекай холодної зими; - Розпускається дуб навесні ― сій горох; -У дуба й осики найпізніший падолист. 8 учень. Я прочитав казку В. Сухомлинського «Святкове вбрання». Слухайте. На узліссі стоїть старезний дуб. Бачить він і липи, і березки кремезні, і клени співучі. Бачить і поле широке, а на ньому трактор ниву оре. Всі дерева поскидали уже листя. Один дуб стоїть на узліссі в своєму барвистому вбранні. Пишається багряним, жовтим, червоним листям. Сів на дубі дятел та й питає: ― Дубе, чому ти не скидаєш свого вбрання? Вже зима не за горами, сніги за морями. А дуб і каже: ― Не хочеться розставатися зі своїм вбранням. Хай зима на нього подивиться. Ось і зима прийшла із-за далеких гір. Засипала білим килимом землю. Стоїть дуб у своєму святковому вбранні ― аж зима здивувалася! Робота із скоромовкою: Бук бундючивсь перед дубом, Тряс над дубом бурим чубом. Дуб пригнув до чуба бука ― Буде букові наука. Вчитель. ― Спробуйте скласти колективну казку про дуба. Вчитель. ― Діти, ви чимало почули про різні дерева у нашому гайку. Всі вони скидають своє листя. Підніміть листочок. Що ви відчули? Який на дотик черешок? Чому таким став листочок? В черешках листя відбуваються зміни. Влітку черешки міцно прикріплюються до гілок. Їх важко зірвати з дерева. А восени? Чим більше пожовтів чи почервонів листочок, тим його легше зірвати. Настане момент, коли від найменшого дотику чи вітру лист опадає з гілки разом з черешком. Чому? Виявляється, восени в основі черешка, в тому місці, де він тримається за гілку, з’явився так званий пробковий шар. Він, як перегородка, відділив черешок від гілки. Тепер лише декілька тоненьких ниточок з’єднує черешок з гілкою. Найменший подих вітру обриває ці ниточки. Кружляє листочок в повітрі, ніби виконує свій останній танок, і тихесенько падає на землю. ― Як ви думаєте, чи приносить користь опале листя? Яку? (Лист, опадаючи, приносить велику користь. Він ― чудове органічне, а потім і мінеральне добриво. А в гаї, лісі опале листя оберігає корені від промерзання. Воно ― нова, тепла ковдра для дрібних лісових мешканців.) Група «Осика». Не можна пройти повз це різнобарвне дерево. Його називають королевою серед дерев: її листя восени може бути зеленувато – рожевим з перламутровим переливом, лимонно – жовтим, малиновим, пурпуровим, вогняно – червоним, багряно –ліловим, майже чорним. 2 учень. У осики зеленувата кора. Це світлолюбне дерево, живе 80-100 років. Воно не боїться заморозків, швидко росте. 3 учень. Тихо – тихо в осоковому гайку восени. Раптом чути ― падає гілочка. Лежить вона на землі ніжна і тендітна. Потім з тим шарудінням опустилася ще одна. Вітру немає, а гілочки падають і падають. На дереві жодного зламу, ніби цю гілочку взяли і просто вийняли. Це гілкопад. Ним починається листопад у осики. 4 учень. У народі можна почути: «Тріпоче, ніби осиковий листочок». Чому ж тремтить лист осики? Черешок її листків довгий і у верхній частині дуже сплющений. Тому листя на них дуже нестійкі ― при найменшому вітрі починає трепетати, дрижати. Учитель. ― Проведемо гру «Знайди дерево». (Вчитель роздає учням листя і плоди різних дерев. За сигналом: «Раз, два, три, дерево знайди!» кожен учень підбігає до того дерева, з якого зірваний листочок, плід. Або учитель показує листок дерева, куща, а учні повинні знайти 3 відповідних листка. Виграє той, хто найшвидше виконає завдання.) Учитель. ― Ось і настав час прощання з гаєм. Подивіться, радіють чи сумують дерева? Чи добре живеться їм тут? Хто понівечив окремі з них? Послухайте вірш А. Бортняка і подумайте над вчинком хлопчика. Зламана гілка Зламав Івасик гілку ясеневу І кинув геть, коли награвся нею. Веселий він побіг собі додому, Вона ж лежить на гнилищі рудому. В самотині зітхає гілка важко: На ній уже не сяде більше пташка. Вже вітерець її не захитає. «Хитати ще?» ― її не запитає. В її прожилках не бродити соку, Не гріти мрію ніжну і високу! Івась у ліжку спить спокійно, тихо. Невже не знає він, що скоїв лихо? ― Яке лихо скоїв Івась? Що б ви йому порадили? Люби природу й рідний край, І гори, й річку, й поле. Люби завжди, оберігай Як вчить нас рідна школа. 5. Підсумок уроку. 6. Домашнє завдання. Скласти і записати казочку «Чому опадає листя з дерев». Намалювати до неї малюнок.